УРОК 15-16 (18-22.05)
Залози
внутрішньої та змішаної секреції
Опрацюйте §57
Вам
на допомогу.
№
|
Ендокринна
залоза
|
Місце
знаходження
|
Гормони
|
Функції гормонів
|
1
|
Гіпоталамус
|
Проміжний мозок
|
Нейрогормони,
Вазопресин, окситоцин
|
Нервовий центр регуляції ендокринних
функцій;скорочення
гладеньких м’язів
|
2
|
Гіпофіз
|
Проміжний мозок
|
Регуляторні гормони, гормон
росту
|
Керують діяльністю ендокринних залоз,
контролюють ріст
|
3
|
Епіфіз
|
Проміжний мозок
|
Мелатонін
|
Регуляція біоритмів, метаболізму.
|
4
|
Щитоподібна
|
Передня частина шиї попереду трахеї
|
Тироксин, тиреоїдин,
|
Регулюють обмін вуглеводів та жирів, забезпечують
кальцієвий гомеостаз
|
5
|
Паращитоподібна
|
Задня поверхня щитоподібної залози
|
Кальцітон
|
Регулюють обмін кальцію та фосфору
|
6
|
Вилочкова (тимус)
|
Над серцем, позаду грудини
|
Тимозин
|
Регуляція діяльності імунної системи
|
7
|
Підшлункова
|
Під шлунком
|
Інсулін
Глюкагон
|
Регуляція рівня глюкози в крові
|
8
|
Наднирники
|
На верхівках нирок
|
Адреналін, норадреналін, кортикоїди
|
Адаптація організму до стресу; формування
вторинних статевих ознак
|
9
|
Статеві
|
Область малого тазу
|
Тестостерон ○
Прогестерон
Естрадіол
|
Формування та дозрівання статевих клітин.
|
Домашнє
завдання:
Опрацювати §57
Дати
відповіді на запитання на ст. 252(усно)
УРОК 14 (12-15.05)
Гомеостаз
і регуляція функцій організму людини. Ендокринна
регуляція.
Пригадайте!
1. Що
таке гомеостаз?
2.
Що таке регуляція
функцій організму?
3. Які
існують механізми регуляції функцій організму?
Опрацюйте §55-56
Вам
на допомогу.
Гомеостаз
– це відносна сталість внутрішнього
середовища.
Нервова
Ендокринна Імунна
Ендокринна система забезпечує гуморальну регуляцію
функцій.
Гуморальна
регуляція – це регуляція функцій
організму, яка здійснюється через рідинні середовища (кров, лімфу, тканинну
рідину) за допомогою біологічно активних речовин та продуктів обміну речовин
або метаболітів.
Ознаки
|
Гуморальна
|
Нервова
|
Швидкість передачі сигналів
|
Повільна
|
Дуже висока
|
Чинники передачі сигналів
|
Біологічно активні речовини (гормони)
|
Нервові імпульси
|
Шляхи передачі сигналів
|
Внутрішнє середовище
|
Нервові волокна і нерви
|
Характер впливу
|
Тривалий і загальний вплив
|
Короткочасний і конкретний вплив
|
Залози
– це органи в тілі, функцією яких є вироблення специфічних речовин (секретів).
Залоза
|
Зовнішньої секреції
|
Внутрішньої секреції
|
Змішаної секреції
|
Продукт
функціонування
|
Секрети
|
Гормони
|
Секрети та гормони
|
Місце
виведення продукту
|
Мають власні протоки;
Поверхня або порожнина тіла
|
Не мають протоків;
Гормони в кров
|
Мають власні протоки;
Гормони в кров
|
Приклад
залоз
|
Слинні, потові, сальні, шлункові,
молочні, слізні, кишкові
|
·
Гіпофіз
·
Епіфіз
·
Тимус (вилочкова)
·
Щитоподібна
·
Прищитоподібні
·
Надниркові
|
·
Статеві
·
Підшлункова
|
До ендокринної системи належать
залози внутрішньої і змішаної секреції.
Ендокринна
система – це система залоз внутрішньої та змішаної
секреції, яка у взаємодії з іншими системами організму людини й тварин здійснює
регуляцію його життєво важливих функцій.
Гормони
– це біологічно активні речовини, які синтезуються залозами внутрішньої та
змішаної секреції, які здатні включатися до біохімічних реакцій і регулювати
обмін речовин та енергії.
Властивості гормонів
1) висока біологічна активність – обумовлюють
значний ефект у дуже низьких концентраціях;
2) специфічність дії – здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями
завдяки наявності у них молекул-рецепторів;
3) дистантність дії – переносяться від місця синтезу
до клітин-мішеней, де взаємодіють з певним рецептором на мембранах клітин
(білково-пептидні гормони) або проникають усередину клітини і далі в ядро
(стероїдні гормони);
4) короткочасність дії – у процесі дії швидко
розпадаються в печінці, нирках, травній системі або виводяться з організму;
5) різноманітність механізмів дії – свою дію на
обмін речовин виявляють різними шляхами: а) підвищують проникність мембран; б)
регулюють активність ферментів як ефектори та інгібітори; в) діють на
генетичний апарат клітини і регулюють процеси транскрипції та ін.
Різноманітність
гормонів
·
ефекторні – здатні
безпосередньо впливати на органи-мішені (тироксин);
·
тропні– регулюють
синтез і виділення ефекторних (тиреотропний);
·
стероїдні– ліпідної
природи, легко проходять плазматичні мембрани і проникають усередину реагуючих
клітин (кортикостероїди, андрогени, естрогени);
·
білково-пептидні – взаємодіють
з певним рецептором на мембранах клітин і виявляють видову специфічність (інсулін,
глюкагон, вазопресин, окситоцин, соматотропін);
·
похідні амінокислот
(адреналін і норадреналін, тироксин, мелатонін);
·
тканинні – синтезуються
клітинами тканин і здійснюють регулюючий вплив на сусідні клітини, не
переміщуючись з кров'ю (ендорфіни, еритропоетин, простагландини, гістамін,
релаксин);
·
залозисті – синтезуються
спеціалізованими ендокринними залозами (наприклад, адреналін).
Значення
гормонів
Регулюють:
·
обмін речовин та
енергії (тироксин, інсулін);
·
процеси росту і
розвитку органів (наприклад, соматотропін);
·
статеве дозрівання
(статеві гормони);
·
фізичний і психічний
розвиток (тропні гормони);
·
реакцію організму на
стрес у комплексі з нервовою системою (адреналін).
Ендокринні
порушення – порушення діяльності залоз внутрішньої і
зовнішньої секреції.
Гіперфункція
– посилена діяльність залози.
Гіпофункція
– послаблення діяльності залози.
Перевір себе!
1. Яку
регуляцію функцій забезпечує ендокринна система? (Гуморальну).
2. За
допомогою чого і через які середовища здійснюється гуморальна регуляція?
(Гормони; рідинні середовища (кров, лімфа, тканинна рідина))
3. Що
забезпечує ендокринну регуляцію (Залози внутрішньої і змішаної секреції).
4. Що
виділяють залози внутрішньої секреції виділяють? (Гормони).
5. Порушення
діяльності залоз внутрішньої секреції спричинюють захворювання, які називають
... (ендокринними).
6. Посилення
діяльності залози — це ... (гіперфункція).
7. Послаблення
діяльності залози — це ... (гіпофункція).
8. Гуморальна
регуляція – це ….( регуляція функцій організму, яка
здійснюється через рідинні середовища (кров, лімфу, тканинну рідину) за
допомогою біологічно активних речовин та продуктів обміну речовин або
метаболітів.).
9. Гормони
– це …(біологічно активні речовини, що виробляються залозами внутрішньої та
змішаної секреції).
10. Назвіть
залози змішаної секреції (Статеві, підшлункова).
11. Назвіть
залози зовнішньої секреції (Потові, сальні, молочні).
12. Назвіть
залози внутрішньої секреції (Гіпофіз, епіфіз, тимус, надниркові, щитоподібна,
прищитоподібні)
Домашнє
завдання:
Опрацювати §55-56
Дати
відповіді на запитання на ст. 244(усно)
УРОК 13 (04-08.05)
Сон. Біологічні ритми.
Опрацюйте §54
З’ясуйте:
1. Яке
біологічне значення та періоди сну?
2.
Яке значення сновидінь
для організму людини?
3.
Яке значення мають
біологічні ритми організму людини?
Вам
на допомогу.
Цей стан організму властивий не лише людині, як вважає більшість, а навіть
для тварин та комах. У певні моменти історії йому надавали особливого,
сакрального значення. За часів Римської імперії він ставав предметом розгляду
та аналізу в Сенаті, оскільки розцінювався, як послання богів.
«Сон – джерело всіх
сил, бальзам для хворої душі»
В.Шекспір
Сон — це періодичний стан
організму людини, який характеризується виключенням свідомості і зниженням
здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.
Засновником
«науки про сон» була Марія Михайлівна Манасеїна, жінка-вчений, яка на цуценятах
вивчала значення сну для організму і дійшла висновку, що сон важливіший за їжу.
-Що
відбувається з організмом під час сну?
Під
час сну відбувається відновлення фізичних та психічних сил, що дозволяє
адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.
Значення
сну:
§
Відновлення
працездатності.
§
Захист від нервового
перевантаження.
§
Запам’ятовування
(довготривале запам’ятовування).
§
Переробка накопиченої
інформації.
§
Захист від
інформаційного перевантаження.
Розглянемо
фізіологічні особливості сну.
Зазвичай
природний сон включає два періоди: повільний
сон та швидкий.
В
свою чергу повільний сон ділять на 4 фази:
-дрімоту;
-поверхневий
сон;
-сон
помірної глибини;
-глибокий
сон.
Розглянемо
більш детально періоди сну
Повільний сон
Тривалість
кожної фази повільного сну складає від 70 до 120 хвилин. Повільний сон
супроводжується розслабленням скелетних м'язів, зниженням обміну речовин та
активності роботи внутрішніх органів.
Швидкий сон
Повільні
ритми змінюються швидкими бета- і альфа-хвилями електроенцефалографа.
Тривалість швидкого сну — 20-30 хв. Він супроводжується напруженням скелетних
м'язів, активізацією обміну речовин та роботи внутрішніх органів. Під час
швидкого сну людина бачить сновидіння.
Сновидіння
— особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну, спроектовану мозком
реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Людина, котра спить, як
правило, не розуміє, що знаходиться уві сні, і тому не має змоги контролювати
хід подій сновидіння. Наука, що вивчає сни й сновидіння, називається
онейрологією.
Порушення
сну
Порушення
сну різноманітні. Відповідно до Міжнародної класифікації захворювань, порушення
сну класифікують таким чином:
• Порушення засинання і тривалості сну.
• Надмірна тривалість сну.
• Порушення циклу сон-неспання.
• Інші порушення.
Безсоння
— поняття, яке об’єднує різні стани. Воно означає нездатність спати, незважаючи
на те, що обставини це дозволяють. По-перше, безсоння — це порушення відчуття
тривалості сну, глибини сну, порушення відчуття відпочинку — людина відчуває
себе такою, що не виспалася, не відпочила.
Сон
поверхневий, нетривкий, з частими пробудженнями, що повторюються, протягом
ночі. Можуть бути також труднощі із засинанням, сон може взагалі не настати.
Нарешті, у разі безсоння можуть бути і протилежні порушення — дуже раннє
пробудження, неможливість заснути знову. Нерідко спостерігається комбінація цих
симптомів. Безсоння значною мірою знижує якість життя людини і впливає на її
працездатність, що визначає медичне й соціальне значення цієї проблеми. Людина,
яка страждає від безсоння, сонлива протягом дня, їй важко концентруватися на
щоденній роботі, знижується продуктивність її праці. З часом розвивається
психологічний дистрес — утома, нервозність.
Біологічні
ритми, їх класифікація
Засновником учення про ритми життя вважають
німецького вченого, доктора медицини Христофора Гуфелянда, який у 1797 р.
звернув увагу на універсальність ритмічних процесів у біології і зробив
висновок, що наше життя кожний день повторюється в певних ритмах. Він вважав, що
за цикл 24 години, протягом якого Земля обертається навколо своєї осі,
регулюючи все живе, впливає і на фізіологію людини
Біологічні ритми – це циклічні коливання інтенсивності
й характеру біологічних процесів та явищ.
Їхній
характер завжди індивідуальний. Залежно від характеру біоритмів людей можна
розділити на кілька біоритмічних типів, чи хронотипів:
1)
«сови», які пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи
ввечері та вночі;
2)
«жайворонки» — рано встають, найбільш активні вранці; слабко виражений
ранковий тип;
3)
«голуби» — однаково активні н різний час доби; слабко виражений вечірній тип.
Розрізняють:
· Зовнішні та
· внутрішні біоритми.
Зовнішні біоритми- пов'язані з розташуванням Землі в
космічному просторі та її обертанням навколо своєї осі та Сонця.
Внутрішні- пов’язані з фізіологічними
процесами, що протікають в організмі людини: ритм дихання, серцебиття,
травлення, виділення.
В залежності від періодичності:
· добові (чергування сну і неспання).
Має дуже важливе значення для людини.
· сезонні,
· місячні,
· річні,
· багаторічні
Без
біоритмів неможлива нормальна взаємодія систем організму. Тому за ними можна
судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, починається
патологія.
Велике
значення мають сезонні біоритми.
Вони визначають належність захворюваності від пори року. Наприклад, кожної
осені, й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка,
алергії та ревматизму.
Режим
праці й відпочинку має відповідати хронотипу. «Жайворонкам» не рекомендується
працювати у вечірню зміну чи вночі, тому що може порушитися синхронність дії
біоритмів організму. Результат — різке погіршення стану здоров'я. Збій
біоритмів може відбутися й коли людина різко змінює режим праці та відпочинку.
Наприклад, під час переходу на роботу позмінну чи повну цілодобову.
У
випадку порушення синхронності біоритмів різко погіршуються самопочуття і
слабшає імунітет. Дуже часто в людей, які належать до ранкових типів, але
працюють уночі чи протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної
системи й терморегуляція. Вони постійно відчувають утому, слабкість,
легкозбуджувані, їх організм не відновлюється під час відпочинку. Крім того,
вони Частіше, ніж інші, стають «жертвами» загострень хронічних хвороб і
застудних захворювань — ГРВЗ, грипу, бронхіту.
Під
час акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов
відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем,
терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такі ж
порушення виникають на початку переходу на вечірню, нічну, добову і тризмінну
роботу.
Домашнє
завдання:
Опрацювати §54
УРОК 12 (04-08.05)
Свідомість. Пам’ять.
Опрацюйте §53
З’ясуйте:
1. Якими
є основні критерії свідомості?
2. Яке значення має пам’ять для людини?
3. Як розвивати пам’ять?
Вам
на допомогу.
Свідомість
Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки
людині як суспільно-історичній істоті є свідомість.
Свідомість – це
людська форма відображення навколишнього, що розвинулась в людини як суспільної
істоти внаслідок оволодіння мовою і спільною діяльністю з іншими людьми.
Суть свідомості полягає в створенні людиною суб'єктивних
образів, в отриманні, зберіганні й переробці інформації, у виробленні програм
діяльності. Свідомість поєднує прості форми відображення (відчуття, сприйняття,
уявлення, мислення) і формується тільки за умов суспільного життя. Свідомість є
результатом діяльності цілісного мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових
центрів. Велике
значення у становленні свідомості людини має мова. Провідну роль у формуванні
свідомості відіграє ліва півкуля головного мозку.
Критеріями визначення свідомості є:
ü сприйняття дійсності у мовній формі, на
основі якої формується абстрактне мислення,
ü здатність виділяти з навколишнього
найважливіше і зосередження на ньому думки,
ü здатність до прогнозування і очікування
та оцінка дій;
ü усвідомлення себе і оточуючих,
ü сприйняття культурних цінностей.
У психологічній структурі свідомості
вчені виділяють низку важливих характеристик, основою яких є мова:
1) складовою частиною свідомості є
знання;
2) людина здатна чітко розрізняти
суб'єкт і об'єкт;
3) для людини характерна здатність
формувати цілі діяльності, у процесі чого відбувається оцінювання мотивів
діяльності.
Пам'ять
Пам'ять – це сукупність
психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпечують
збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального
досвіду.
Часові види пам’яті
Короткочасна. Характеризується нетривалим зберіганням
інформації після одноразового й недовгого сприйняття. Фізіологічною основою є
передача нервового імпульсу нервовим клітинам
Проміжна. Інформація зберігається нетривалий час.
Така пам'ять є етапом перетворення короткочасної пам'яті на довготривалу.
Фізіологічна основа – передача інформації у вигляді специфічних
речовин, що синтезуються в нервовій клітині у відповідь на подразнення
Довготривала. Зберігає інформацію тривалий час.
Фізіологічною основою є структурні зміни мембрани нервової клітини
Характеристика процесів пам'яті
Процес
|
Характеристика
|
Запам'ятовування
|
Це процес стійкого закріплення
інформації в пам'яті
|
Збереження
|
Утримання протягом певного часу в
пам'яті отриманої інформації
|
Відтворення
|
Це процес використання інформації, що
зберігається у пам'яті
|
Види запам'ятовування
Вид
|
Характеристика
|
Механічний
|
Формується багаторазовим повторенням інформації
без осмислення. Характеризується недовготривалістю й вимагає значних зусиль
|
Осмислений
|
Формується в результаті уважного
прочитання матеріалу, його осмислення та розуміння. Дозволяє запам'ятати
великий обсяг інформації, відтворити її через тривалий час і застосувати для
розв'язання завдань
|
Мимовільний
|
Відбувається в результаті сильного
емоційного збудження й сприйняття найбільш цікавої інформації
|
Довільний
|
Вимагає свідомих зусиль людини
|
Види пам'яті
Вид
|
Характеристика
|
Моторна
|
Запам'ятовує та відтворює рухи
|
Емоційна
|
Зберігає й відтворює пережиті емоційні
стани
|
Образна
|
Залежно від типу сприйнятої та
збереженої інформації розрізняють зорову, слухову, тактильну, смакову й
нюхову пам'ять
|
Словесно-логічна
|
Це тип збереження та відтворення
інформації, прочитаної або почутої в усному мовленні
|
Домашнє завдання:
Опрацювати §53
Повторити
§51-52 (підготуватись до тестування)
УРОК 11 (27-30.04)
Научіння. Розумова діяльність.
Опрацюйте §51-52
Виконайте завдання:
1. Які
є види научіння людини?
2. Які особливості
розумової діяльності людини?
3. Які чинники впливають
на розвиток розумової діяльності людини?
4. Яке значення мають
сигнальні системи для людини?
5. Які фізіологічні основи
мови?
6. Яку роль виконує кора
ГМ в процесі мислення?
Вам
на допомогу.
Перша і друга сигнальні системи
Кора великих півкуль мозку відчуває вплив різноманітних
сигналів, які надходять із зовнішнього середовища та із самого організму.
Сигнали, що надходять у мозок і спричиняються предметами та явищами, які діють
на органи чуттів ( в результаті чого виникають відчуття, сприйняття,
уявлення), Павлов назвав першою
сигнальною системою; вона є в людини й у тварин.
Однак у людини, як пише І.П.Павлов, є надзвичайний додаток до
механізмів нервової діяльності. Цей додаток - людська мова. "...Слово
склало другу, спеціально нашу сигнальну систему дійсності, як сигнал перших
сигналів" - пише І.П.Павлов. Отже слово і словосполучення він назвав другою сигнальною системою.
Наприклад, наприкінці перерви лунає дзвоник і діти йдуть до
класу. Звук дзвоника для них - перша сигнальна система. Але на великій перерві
діти можуть гратися біля школи, звідки дзвоника не чути. Хтось із учнів прибіг
і сказав: "Лунає дзвоник!" У цьому разі мова замінила звук дзвоника.
Слова учня - це вже друга сигнальна система.
Найважливіше значення сигналів другої сигнальної системи
заключається, по-перше, в тому, що ці
сигнали - такий же реальний подразник, як
і всі інші. По-друге, слово замінює зовнішні і внутрішні подразники
і тому може викликати ту ж реакцію, що і самі подразники (приклад -
вище).
По-третє (найважливіше), слова, представляючи відхилення від
дійсності, допускають узагальнення сигналів першої сигнальної системи. Слово
може бути сигналом не одного, а одночасно багатьох реальних предметів,
об"єднаних певною ознакою (наприклад, слово "дерево", "книга",
"ключ", "коса" тощо). Абстрагування і узагальнення
складають основу мислення. Звідси можна зробити висновок про те, що друга
сигнальна система є фізіологічною основою мислення.
Обидві сигнальні системи перебувають у постійному
зв"язку та взаємодії. Тільки така взаємодія й забезпечує повноцінне
пізнання об"єктивної дійсності .Тому дуже важливо в процесі навчання
поєднувати слово вчителя з наочністю. Наприклад, вчитель розповідає дітям, що
рослина складається із стебла, листя й коренів. Потім він показує малюнок, на
якому діти бачать усі частини рослини. У цьому разі в процесі пізнання задіяна
не лише друга, а й перша сигнальна система (здорове сприймання малюнка).
Фізіологічні основи мови
Мова — засіб спілкування людей у формі усного мовлення, письма або
знаків (символів). Мова людини сприяє спілкуванню, абстрактному мисленню,
інтелектуальній діяльності, регуляції енергетичного і пластичного забезпечення
функцій в організмі. Друга сигнальна система функціонує завдяки інформації, яка
надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні мовні
поняття.
Розрізняють три форми мови: слухову, зорову, кінетичну
(письмову, жестів).
У процесі мовлення беруть участь багато функціональних
структур кори півкуль великого мозку, але окремі її ділянки відіграють
найістотнішу роль у виконанні цієї функції, тому їх називають мовними
аналізаторами, або центрами мови. У задніх відділах нижньої лобової звивини
розташований центр артикуляції та мови, або центр Брока. його пошкодження
зазвичай призводить до втрати мови. У задній частині верхньої скроневої звивини
розташований слуховий центр Верніке. У разі його ураження втрачається здатність
розуміти зміст слів. На присередній поверхні потиличної ділянки є зоровий
центр, пошкодження якого викликає втрату здатності впізнавати написане.
Мовну функцію виконує, як правило, ліва півкуля великого
мозку. Це спостерігається в усіх правшів і в 70 % лівшів, що підтверджується як
клінічною практикою, так і електрофізіологічним подразненням відкритої кори під
час хірургічних операцій. А зони кори, що контролюють артикуляцію,
локалізуються в обох півкулях великого мозку.
Мислення — це вища форма психічного відображення, процес
пізнавальної діяльності, під час якої головний мозок людини виконує складні
розумові (мислиннєві) операції, використовуючи поняття, судження,
умовиводи, результатом яких є припущення, прогнози, прийняття рішення.
Мислення дає знання
про істотні властивості, зв'язки і відношення об’єктивної реальності, здійснює
у процесі пізнання перехід від явища до його сутності.
Хоча мислення — це
результат діяльності всього мозку, спостерігається функціональна асиметрія
півкуль мозку.
Ліва півкуля відповідає за формування мови,
абстрактно-логічне мислення, сприйняття інформації, що надходить поступово,
наприклад запам'ятовування тексту при читанні. Права півкулля відповідає
за образне мислення. Вона налаштована на формування конкретних образів на
основі інформації від органів чуттів. Формує схильність до споглядання,
повільності, мовчазності.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ
Домашнє завдання:
Опрацювати §51-52
Виконати
завдання рубрики «Діяльність» на ст. 229-230 (усно)
Використані джерела:
Увага! В середу 29.04 о 13.00 відбудеться тестування. Повторити § 48-50. Тривалість тестування 30 хвилин!
Бажаю успіху!
Шановні учні, зверніть увагу!
Я НЕ вимагаю робити конспекти уроків. Надсилати їх не потрібно.
Обов’язковими для виконання є лише ті завдання , що мають позначку «Письмово». Лише їх потрібно надсилати для оцінювання! Вказуйте, будь ласка, своє Прізвище, ім'я, а також тему (або номер) уроку. Обов'язковим є виконання тестових завдань!
Дякую.
УРОК 9-10 (21-24.04)
Безумовні та умовні рефлекси
- Опрацюйте §49-50 – Безумовні та умовні рефлекси
- Виконайте завдання:
- 1. Які
особливості безумовних та умовних рефлексів?
- 2. Які ознаки та значення
вродженої поведінки людини?
- 3. Які ознаки та значення набутої
поведінки людини?
Вам на допомогу.
Вивчення діяльності нервової
системи показало, що її відпо¬віді на різні подразнення протікають за
рефлекторним принципом. Приймання їжі, кліпання повік, вдих і видих — усе це
рефлекси. Поняття «рефлекс» було введено французьким ученим Р. Декартом більше
300 років тому. Усі рефлекторні реакції організму на різні подразники І. П. Павлов
розділив на дві групи: безумовні і умовні рефлекси.
Безумовні рефлекси — це природжені
рефлекси, що передаються спадково, сформовані до моменту народження. Вони є видовими,
відносно постійні, здійснюються за участю спинного мозку, стовбура і
підкіркових ядер головного мозку. Ці рефлекси знаходяться під контролем кори
головного мозку. Біологічна роль природжених рефлексів полягає в тому, що вони
забезпечують існування в перші моменти після народження, а в подальшому житті є
основою для вироблення умовних рефлексів. Сукупність складних послідовних,
спадково обумовлених актів поведінки, характерних для осіб даного виду за
певних умов, називається інстинктом (від лат. instinctus — спонукання).
Проте безумовні рефлекси не можуть забезпечити
пристосування організму до зміни умов зовнішнього середовища. Такі
пристосування здійснюються завдяки умовним рефлексам.
Умовні рефлекси — це рефлекси, що
набуваються протягом життя на базі безумовних рефлексів під впливом певних
чинників зовнішнього середовища. Умовні рефлекси є індивідуальними: той або
інший рефлекс може бути присутній у одних особин виду і відсутній у інших. При
зміні умов зовнішнього середовища одні умовні рефлекси можуть зникати, а інші —
виникати. Для вироблення умовних рефлексів не потрібен специфічний подразник.
Вони виникають на будь-які умовні подразники. Для їх утворення повинні
виконуватися три умови: 1) дія умовного подразника повинна обов'язково
співпадати в часі з безумовним (у собаки вигляд і запах м'яса викликає
слиновиділення, якщо показ його кілька разів поєднувався з їжею); 2) початок
дії умовного подразника повинен дещо передувати дії безумовного (для утворення
у собаки умовного слиновидільного рефлексу на дзвінок потрібно, щоб він починав
дзвонити за 5—30 с до подачі корму та якийсь час супроводжував їжу); 3) умовний
подразник повинен неодноразово підкріплюватися дією безумовного подразника.
Умовні рефлекси сприяють пристосуванню
організму до умов зовнішнього середовища (досконалішому орієнтуванню в змінних
умовах, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих дій). З віком число умовних
рефлексів зростає, і дорослий організм виявляється краще пристосованим до
навколишнього середовища, ніж дитячий.
Домашнє завдання:
Опрацювати §49-50. Повторити §48.
Підготуватись до тестування
Опрацювати §49-50. Повторити §48.
Підготуватись до тестування
Використані джерела:
___________________________________________________________
УРОК 8 (13-17.04)
Вища нервова діяльність та її основні типи
- Опрацюйте §48 – Вища нервова діяльність.
- Виконайте завдання:
- 1. Які
особливості та значення ВНД?
- 2. Чим різняться типи
вищої нервової діяльності?
- 3. Які основні властивості
темпераменту?
Вам на допомогу.
Що таке вища нервова діяльність? Людина як біосоціальна істота постійно
пристосовується до умов середовища, у якому живе. Крім природних впливів (зміни
інтенсивності дії температури, тиску, рівня освітленості, вологості повітря
тощо), їй доводиться стикатися і з соціальними чинниками (співіснування в
різних соціальних групах: сім’ї, школі тощо). Відповідно людина постійно змінює
свою поведінку, аби задовольнити потреби в підтриманні життєдіяльності та свого
соціального становлення. Біологічно доцільні реакції організму людини на дію
подразників зовнішнього і внутрішнього середовища забезпечують три
пристосувальні механізми: безумовні (вроджені) рефлекси, умовні (набуті)
рефлекси і розумова діяльність.
Ідею про те, що вся психічна діяльність людини є
рефлекторною, уперше висловив 1863 року видатний учений-фізіолог І.М. Сеченов. На початку XX ст. її
експериментально підтвердив І.П. Павлов.
Безумовно- та умовно-рефлекторна діяльність людини
взаємопов’язані й разом становлять вищу нервову діяльність. Вона є функцією
кори великих півкуль та підкіркових ядер.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Вища нервова діяльність - це сукупність взаємопов’язаних нервових
процесів, що відбуваються в корі та підкіркових центрах головного мозку і
забезпечують досконалі пристосування людини до мінливих умов існування.
Сукупність реакцій організму, спрямованих на встановлення життєво необхідних
зв’язків з навколишнім середовищем, називають поведінкою.
У людини вища нервова діяльність
вирізняється складністю і багатогранністю проявів. Умовно її можна поділити на
три групи:
• інтелектуальні процеси, які зумовлюють пізнавальну
діяльність людини;
• емоційні процеси, завдяки яким виявляється ставлення
людини до навколишніх явищ, самої себе та інших людей;
• вольові процеси, які забезпечують цілеспрямованість
діяльності людини.
Типи вищої нервової діяльності
Вчення про типи ВНД пов'язано з всесвітньо відомими
іменами – Гіппократа, К. Галена, І. П. Павлова.
Гіппократ (460-377 pp. до н.е.) висловив думку, що
здоров'я людини визначається співвідношенням чотирьох основних
"соків" тіла: крові, лімфи, жовчі і чорної жовчі. На підставі цих
припущень К. Гален (XI століття н.е.) сформулював першу типологічну
класифікацію. Він вважав, якщо в організмі людини найбільше "гарячої"
крові (sanguis), то вона належить до сангвінічного темпераменту, якому
притаманна енергія, наполегливість і рішучість у діях. Якщо ж цю
"гарячу" кров охолоджує "надлишковий слиз" (phlegma), то це
зумовлює флегматичний темперамент, якому властиві неспішність у вчинках,
спокій. їдка жовч (chole) допомагає утворенню холеричного темпераменту, що
проявляється у високій збудливості та дратівливості, захоплюваності.
Накопичення "чорної" ("зіпсованої") жовчі (melan chole)
зумовлює слабкий, меланхолічний темперамент, для якого характерні слабкість
характеру, підкорення чужій волі, відсутність власної думки.
І. П. Павлов, досліджуючи утворення та гальмування
умовних рефлексів на тваринах, виявив три основні характеристики процесів
збудження і гальмування, що обумовлюють тип поведінкових реакцій: 1)
силу; 2) врівноваженість; 3) рухливість.
Сила збудження характеризується
здатністю структур нервової системи швидко й адекватно реагувати на
сильні і дуже сильні подразнення без розвитку процесів гальмування.
Сила гальмування зумовлена здатністю нервових клітин швидко утворювати і тривало
підтримувати стан активного гальмування.
Врівноваженість характеризує співвідношення сили процесів збудження і гальмування.
Рухливість нервових
процесів зумовлена швидкістю переходу нервових клітин від стану збудження до
гальмування і навпаки.
На основі характеристики основних нервових процесів у
вищих тварин І. П. Павлов виділив три сильних і один слабкий типи вищої
нервової діяльності:
■ сильний врівноважений рухливий - жвавий тип;
■ сильний врівноважений інертний - спокійний тип;
■ сильний неврівноважений - нестримний тип;
■ слабкий тип - вирізняється слабкістю як
збудливого, так і гальмівного процесів.
Тип ВНД
|
Особливості нервових процесів
|
Тип темпераменту
|
Жвавий
|
Сильний, врівноважений, рухливий
|
Сангвінік
|
Спокійний
|
Сильний, врівноважений, інертний
|
Флегматик
|
Нестримний
|
Сильний,
неврівноважений
|
Холерик
|
Слабкий
|
Слабкі процеси збудження та гальмування
|
Меланхолік
|
Класифікація типів ВНД у людини представлена в трактаті
К. Палена "De temperamentis" (від лат. temperamentum –
певне співвідношення частин, співрозмірність, узгодженість).
Темперамент – це стійке поєднання психодинамічних
властивостей індивіда, що виявляється у його поведінці і складає її органічну
основу.
Сангвінічний темперамент (жвавий тип) – це сильний врівноважений рухливий
тип нервової діяльності, у якого проявляється енергія і наполегливість у досягненні
мети, значна рухливість нервових процесів, самовладання; здатність швидко
перебудовуватися, виходячи з реальних умов життя.
Флегматичний темперамент (спокійний тип) – це сильний врівноважений інертний
тип ВНД, що характеризується енергією, високою працездатністю, неквапливістю,
вмінням тримати себе в руках, консерватизмом поведінки, повільністю в прийнятті
рішень.
Холеричний темперамент (нестримний тип) – це сильний, але неврівноважений
тип вищої нервової діяльності, якому притаманна захоплюваність, натхнення,
блискучі успіхи, проте будь-яка дрібниця все може звести нанівець.
Меланхолічний темперамент (слабкий тип) характеризується нерішучістю,
нездатністю наполягати на своєму, схильністю підкорятись чужій волі, комплексом
неповноцінності, страхом та ізольованістю від оточуючих.
Конкретний тип темпераменту людини обумовлюється генотипом, тобто
генетично-спадковою основою психічної діяльності. Проте поведінка людини
залежить і від зовнішніх – фенотипічних факторів.
Сплав генотипічних і фенотипічних ознак формує характер
людини.
Характер (від
грецького character – чеканка) – це сукупність стійких
індивідуальних рис особистості, що формуються і виявляються в процесі
діяльності та взаємодії з іншими суб'єктами і зумовлюють характерні для неї
способи поведінки.
В основі характеру лежать природжені і набуті властивості
нервової системи, які виявляються у процесі соціалізації особистості
– в системі відносин особистості до оточуючого середовища, інших людей, а також
до себе як особистості (самооцінка).
Використані джерела:
___________________________________________________________
УРОК 7 (13-17.04)
Узагальнення знань з теми Сенсорні системи.
ТЕСТИ (натисніть і перейдіть за посиланням)
Бажаю успіху!
УРОК 6
Тема: Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.
Пригадайте!
ТЕСТИ (натисніть і перейдіть за посиланням)
Опрацюйте §46 – Сенсорні системи рівноваги та руху.
§47 – Сенсорні системи дотику,
температури, болю.
Виконайте завдання:
1. Поняття
сенсорних систем рівноваги, руху, дотику, температури, болю.
2.
Особливості будови
згаданих сенсорних систем.
3.
Їх функціонування та
значення.
Вам на допомогу.
Яка будова і
функції сенсорної системи рівноваги? Для
нормального функціонування нашого організму важливо контролювати його положення
в просторі. Функцію сприйняття та регуляції положення тіла в просторі забезпечує
вестибулярний апарат, який є периферичною частиною сенсорної системи рівноваги.
Він складається з овального і круглого мішечків і трьох півколових каналів.
Усередині півколові канали і мішечки заповнені драглистою
речовиною. На внутрішній поверхні мішечків і розширень півколових каналів є
рецептори - волоскові клітини, від яких відходять нерви. Крім волоскових
клітин, занурених у драглисту речовину, до складу вестибулярного апарату
входять особливі кристалики з кальцій ортофосфату, так звані отоліти
(розташовані в округлому та овальному мішечках).
Півколові канали розташовані в трьох взаємно
перпендикулярних площинах, що дає змогу сприймати простір у трьох його вимірах.
Кожен канал сполучається з овальним мішечком. За допомогою півколових каналів
ми визначаємо зміни напрямку руху, обертальні прискорення або сповільнення.
Як функціонує
сенсорна система рівноваги? Будь-які
зміни рівноваги тіла подразнюють рецептори вестибулярного апарату. Так, за змін
положення тіла чи голови отоліти своєю масою тиснуть на драглисту речовину. Цей
тиск передається волоскам рецепторів, згинаючи їх. У результаті цього виникає збудження,
яке передається до центрів рівноваги головного мозку. У відповідь на це
скорочуються чи розслаблюються відповідні групи м’язів.
Мембрани овального й округлого мішечків розташовані в
різних площинах. За нормального положення голови в овальному мішечку мембрана
займає горизонтальне положення, а в округлому - майже вертикальне. Якщо людина
тримає голову рівно, тоді речовина півколових каналів рівномірно тисне на
волоски вестибулярних рецепторів і збуджує їх. Якщо людина повертає голову,
рідина півколових каналів зміщується в бік, протилежний рухові і відповідно
нахиляє волоски вестибулярних рецепторів.
Нервові волоконця, які беруть початок від рецепторів
вестибулярного апарату, переплітаючись, утворюють вестибулярний нерв. Він
проводить нервові імпульси від цих рецепторів до моста, мозочка, проміжного
мозку та відповідних зон скроневої частки кори великих півкуль. Там
відбувається остаточний аналіз та синтез отриманої від вестибулярного апарату
інформації.
Вестибулярний апарат пов’язаний і з вегетативною
(автономною) нервовою системою. Люди з підвищеною збудливістю вестибулярного
апарату погано витримують польоти літаком, морські подорожі чи тривалі поїздки
автотранспортом. У них спостерігають тривале і сильне подразнення рецепторів
вестибулярного апарату. Збудження передається на нервові центри, що регулюють
діяльність внутрішніх органів. У результаті виникають рефлекторні реакції
(збліднення, напади нудоти чи блювання, кволість, запаморочення). Такий стан
людини називають захитуванням, або морською хворобою (вперше такі симптоми
спостерігали під час морських подорожей). Після припинення поїздки ці неприємні
відчуття минають.
ЦІКАВО ЗНАТИ! Поясненням виникнення морської хвороби є те, що
вестибулярний центр розміщений недалеко від центрів дихання, кровообігу,
травлення. Тому збудження з вестибулярного центру передаються на сусідні і
спричиняють згадані нездужання.
Що таке рухова сенсорна система? Крім вестибулярного апарату, положення всього тіла
й окремих його частин контролюють рецептори, розташовані у шкірі, м’язах,
сухожиллях, суглобах тощо. Це периферична частина рухової сенсорної системи. Шд
час зміни положення певної частини тіла (згинання й розгинання рук, нахили
голови тощо) збуджуються відповідні групи рецепторів. Вони сигналізують
нервовій системі про ступінь напруження м’язових волокон, про положення
суглобів і різних частин тіла у просторі. Імпульси від цих рецепторів прямують
до відповідних ділянок кори великих півкуль.
Завдяки чому
ми відчуваємо дотик, температуру, біль? Розрізняють чотири основних види шкірної чутливості: відчуття дотику
та тиску, болю, тепла, холоду. їх забезпечують відповідні рецептори.
Мал. Різноманітні рецептори шкіри: 1, 2 -
рецептори дотику; 3 - тиску; 4 - болю; 5 - теплові рецептори; 6 - холодові
рецептори
Рецептори сенсорної системи дотику та тиску розташовані
на поверхні шкіри або пов’язані з волосяними сумками. Вони реагують на
розтягнення шкіри чи зміну положення волосків.
Найбільше рецепторів дотику розміщено на долонях і
кінчиках пальців. Саме тому сліпі люди, у яких підвищена дотикова чутливість,
аналізують предмети, обмацуючи їх руками.
Збудження, яке виникає в рецепторах дотику, нервами
надходить до тім’яних часток кори великих півкуль у зону шкірно-м’язового чуття.
Тут формуються відчуття предметів, до яких доторкається людина.
Мал. Схема будови дотикової сенсорної системи.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Відчуття, які формуються в корі великих півкуль, найчастіше є
результатом взаємодії центральних відділів різних сенсорних систем.
Температурна
чутливість
Ми
можемо відчувати температуру предметів, повітря, води тому, що у шкірі є
спеціальні чутливі рецептори — терморецептори. Терморецептори поділяють па два
типи — холодові і теплові. Холодові рецептори розташовані в поверхневому
шарі шкіри — епідермісі, а теплові — у верхніх і середніх шарах (дермі).
Також терморецептори містяться в скелетних м'язах, печінці та гіпоталамусі
й беруть участь у регуляції температури тіла. У шкірі також є
терморецептори, які активуються за температури понад 45 °С і можуть
передавати сигнали про больові відчуття.
ЦІКАВО ЗНАТИ! Рецептори, які сприймають холод і тепло, здатні
адаптуватись, тобто пристосовуватися до змін температури навколишнього
середовища. Так, якщо опустити руку в холодну воду (+10 °С), то відчуття холоду
через певний час зникає. Якщо руку перенести у воду, температура якої вище на
1-2 °С, то спочатку виникає відчуття тепла, яке також згодом минає. Саме на цій
властивості базується здатність організму до загартовування.
Больова
чутливість
Відчуття болю виникає в
больових рецепторих, які розташовані у шкірі, у стінках кровоносних судип та
внутрішніх органах. Ці рецептори активуються у відповідь на пошкодження
тканини (наприклад, контакт з розпеченим предметом, поріз шкіри пальця).
Нервові імпульси від рецепторів болю спочатку надходять у спинний мозок, а
звідти — до соматосенсорної зони кори головного мозку, де і формується больове
відчуття. Больові рецептори не здатні до адаптації, тому за будь-яких
хірургічних втручань в організм людини треба використовувати знеболювання
чи наркоз.
Відчуття пози
та руху тіла
Рецептори руху — пропріорецептори
(від лат. ргоргіа — власний, особливий) — це м'язові веретена, сухожильні
органи та суглобні рецептори. За їх допомогою, без участі зору, можна досить
точно визначити положення рук і ніг у просторі; напрямок і швидкість
їхнього руху; силу, що розвивають м'язи під час рухів.
Висновки
Ø Орган
рівноваги — вестибулярний орган складається Із отолітового апарату І трьох
півколових каналів, які містять механорецептори — волоскові клітини.
Ø Вестибулярний
орган забезпечує визначення положення голови та кутове прискорення, яке виникає
під час повертання голови.
Ø Шкіра містить
найбільшу кількість механорецепторів, що забезпечують сприйняття тиску,
дотику, вібрації, лоскотання.
Ø Відчуття
температури забезпечується холодовими терморецепторами епідермісу та
тепловими терморецепторами дерми.
Ø Активація
больових рецепторів зумовлює передачу сигналу до сомато-сенсорної зони кори
головного мозку, де формується больове відчуття.
Ø Відчуття пози
й руху тіла та його окремих частин забезпечується про-пріорецепторами.
Використані джерела:
Шановні учні, зверніть увагу!
Я НЕ вимагаю робити конспекти уроків. Надсилати їх не потрібно.
Обов’язковими для виконання є лише ті завдання , що мають позначку «Письмово». Лише їх потрібно надсилати для оцінювання! Вказуйте, будь ласка, своє Прізвище, ім'я, а також тему (або номер) уроку.
Дякую.
УРОК 5 (06-10.04)
Тема: Сенсорні системи смаку й нюху.
Пригадайте!
(Письмово в зошиті)
Виберіть окремо ознаки
зорової і слухової сенсорної системи.
1. Складається
з трьох основних частин: рецепторів, нерва, зони кори великих півкуль.
2. Рецептори
містяться в органі чуття.
3. Рецептори
— палички та колбочки.
4. Рецептори
розташовані в кортієвому органі.
5. Сприймає
фотони.
6. Сприймає
коливання середовища.
7. Зона кори
розташована у скроневій частці кори.
8. Зона кори
розташована в потиличній частці кори.
9. Аналізатор
може адаптуватися.
10. Має
молоточок, коваделко та стремінце.
11. Має
ціліарне тіло.
Відповідь запишіть так:
Зорова сенсорна система: (вкажіть цифри)
Слухова сенсорна система: (вкажіть цифри)
Вправа «Так-ні»
1. Органи слуху людини складаються з трьох частин:
зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
2. До зовнішнього вуха належать слухові кісточки.
3. На межі між зовнішнім і середнім вухом
знаходиться барабанна перетинка.
4. Слухові кісточки: молоточок, коваделко і
стремінце.
5. Порожнина середнього вуха з’єднана з носоглоткою
слуховою (євстахієвою) трубою.
6. До складу середнього вуха входить слуховий
прохід.
7. Внутрішнє вухо заповнене повітрям.
8. Людське вухо сприймає інфра- і ультразвуки.
9. Вушна сірка має бактерицидні властивості.
10. Небезпечний ворог слуху — шум.
Опрацюйте §45 – Сенсорні системи смаку і нюху.
Виконайте завдання:
1. Поняття
нюхової та смакової сенсорних систем.
2.
Відділи нюхової та
смакової сенсорних систем.
3.
Поняття нюху та смаку.
4.
Процеси сприйняття
запаху і смаку.
Вам на допомогу.
Нюхова сенсорна система (НСС) – це структурно-функціональний комплекс, який забезпечує
сприйняття та аналіз запахів
Значення НСС для людини:
• забезпечує рефлекторне
збудження травного центру;
• забезпечує захисну дію з розпізнаванням
хімічного складу середовища, у якому перебуває організм;
• підвищує загальний тонус
нервової системи (особливо приємні запахи);
• бере участь в емоційній
поведінці;
• відіграє захисну роль,
включаючи рефлекси чхання, кашлю та затримку дихання (при вдиханні парів
нашатирного спирту);
• залучається до формування
смакового відчуття (при сильному нежиті їжа втрачає смак);
• у тварин вона забезпечує ще й
пошук їжі.
Як і будь-яка інша сенсорна система, нюх здійснюється
завдяки роботі рецепторів, а саме хеморецепторів.
Нюхові рецептори містяться у слизовій оболонці в зоні
верхнього носового ходу на внутрішній і боковій поверхнях порожнини носа. Ця
частина слизової оболонки носової порожнини називається нюховою ділянкою.
Нюхова ділянка вкрита епітелієм.
Нюховий
епітелій - це особлива епітеліальна тканина носової порожнини, що бере участь в
сприйнятті запаху. У людини розмір цієї тканини близько 2 см в ширину і 5 см в
довжину. Нюховий епітелій - це частина нюхової системи, яка є першим етапом
обробки нюхової інформації.
У ньому розрізняють опорні та нюхові клітини,
останні виконують рецепторну функцію в органі нюху. Число нюхових клітин у
людини дорівнює 40 млн. Нюхові клітини постійно оновлюються. Тривалість
їх життя— близько 2 місяців.
Периферичний відросток нюхової клітини закінчується
нюховою булавою, на верхівці якої розташовано до 10–12 рухомих чутливих
волосків. Вони збільшують поверхню контакту рецепторів із молекулами запашних
речовин, рухаються і активно «виловлюють» запашні молекули. Молекули запашних
речовин розчиняються у секреті слизових залоз, взаємодіють із рецепторними
білками війок і утворюють нервовий імпульс, який через нюховий нерв прямує
спочатку до підкіркових центрів головного мозку (проміжний мозок), від яких
передається у нюховий центр кори великого мозку.
Смакова сенсорна система
Смак – це вартовий, прикордонна застава на кордоні між
організмом і навколишнім світом. На цьому кордоні є митниця і експрес-лабораторія, Смакові рецептори
несуть інформацію про характер і концентрацію речовин. Смакові бруньки — рецептори смаку —
розташовані на язиці, задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдаликах та
надгортаннику. На язиці вони розташовані нерівномірно: чутливі до солодких
речовин — на кінчику, до кислих — по краях, до гірких — на корені, а до солоних
— на кінчику й по краях.
Кожна
приблизно з 10 000 смакових бруньок дюдини складається з кількох (2—6)
рецепторних клітин і, крім того, з опорних клітин. Смакова брунька досягає поверхні слизової оболонки язика
й з'єднана з порожнину рота через
смакову пору. Смакові клітини мають найкоротше життя (живуть 250 годин.)
Теорія сприйняття смаку
така як і нюху.
Використані джерела:
_______________________________________________________________________________
УРОК 1 (16-20.03)
Тема. Загальна характеристика сенсорних систем. Будова
аналізаторів
Пригадайте! Дайте відповіді «так»-«ні»:
1. Функціональною одиницею нервової системи є нефрон .
2. Рухові нейрони передають збудження до робочих органів .
3. Сіра речовина головного мозку утворена аксонами .
4. До периферичної НС входить 12 пар спинномозкових
нервів та 31 пара черепномозкових нервів .
5. У корі головного мозку виділяють такі частки: лобова, потилична,
скронева, тім’яна.
6. Зорова зона
міститься у тім’яній частці кори головного мозку.
7. Скронева частка містить слухові та смакові центри .
8. Центри шкірно –м’язової чутливості розташовані у
тім’яній частці кори.
9. Мозочок –відділ головного мозку , що відповідає за
низку безумовних рефлексів, зокрема, дихання, ковтання, чхання, слиновиділення.
(відповісти письмово в зошиті)
(відповісти письмово в зошиті)
Поміркуйте!
Ø Як у людини формується повне уявлення про певний об’єкт
(груша, яблуко, лимон)?
Ø Як ми визначаємо його розміри, колір, смак, запах,
стиглість?
З цього приводу виникає питання:
- Що це таке? Назвіть
по одному слову - прикметнику, яким ви можете описати цей предмет.
Властивості
цього предмету - лимону - ми можемо назвати завдяки тому, що маємо відчуття,
тобто здатність отримувати інформацію із зовнішнього або внутрішнього
середовища.
Саме на
основі отримання інформації від різноманітних органів чуттів формується наше
цілісне сприйняття певного об’єкту або ситуації.
І знову до вас запитання:
-
З вашої точки зору,
яку роль відіграє інформація в житті людини?
Сприйняття інформації для людини дуже
важливо. Як то кажуть - хто володіє інформацією, той володіє світом. Люди
навіть спробували навчити електронні пристрої отримувати та оброблювати
інформацію. Багато з нас користуються ними у повсякденному житті навіть не
звертаючи на це увагу.
Це:
-
сенсорні телефони;
-
у пральних машинах
(термодатчики);
-
аудіодатчики та
інші.
Що повинно бути в організмі людини для цього?
Звісно,
людна має також володіти певними системами для сприйняття інформації із
зовнішнього середовища та для обробки цієї інформації.
Сенсорні
системи (аналізатори)
— це сукупність складних структур, що сприймають різноманітні сигнали із
зовнішнього та внутрішнього середовища організму та забезпечують їх аналіз.
Поняття
«аналізатор» увів російський фізіолог І. П. Павлов. Найвідомішими є такі п'ять
органів чуття: зір, нюх, слух, смак та дотик. Проте відомо, що завдяки
сенсорним системам ми можемо сприймати ще й температуру, тиск, положення
внутрішніх органів тощо.
Рецептори — спеціальні
структури, що забезпечують перетворення інформації, отриманої з навколишнього
середовища, на нервовий імпульс.
За джерелом
рецептори поділяють на:
-
Внутрішні та
зовнішні.
За видом
подразнення рецептори поділяють на:
-
механорецептори;
-
хеморецептори;
-
фоторецептори;
-
терморецептори;
-
електрорецептори.
Кожний аналізатор складається з трьох тісно пов’язаних
між собою частин: периферичної, середньої та центральної.
Периферичною ланкою аналізаторів є
рецептори, що перетворюють енергію подразника або силу подразника в нервовий
імпульс.
Послідовно
з’єднані між собою доцентрові нейрони є шляхом, який
веде від рецептора до кори великого мозку, и вони становлять середню, або провідникову, частину
аналізатора.
Ділянки кори великого мозку, які сприймають інформацію
від відповідних рецепторних утворень, становлять центральну, або кіркову, частину (ядро) аналізатора.
Давайте згадаємо в яких ділянках кори містяться центральні
частини найбільш важливих аналізаторів:
- Кірковий центр шкірного аналізатора, або аналізатора
всіх видів загальної чутливості (тактильної, больової, температурної,
м’язово-суглобової чутливості), знаходиться в задній центральній закрутці тім’яної
частки.
- Кірковий центр зорового аналізатора розташований у
потиличній частці.
- Кірковий центр слухового аналізатора міститься у
скроневій частці.
- Кірковий центр смакового аналізатора розміщений у
тім’яної частці.
- Кірковий центр нюхового аналізатора локалізується в скроневій
частці.
- Кірковий центр рухового аналізатора міститься в лобній
частці.
Крім того, є ще такий цікавий факт: кіркові центри всіх
аналізаторів правої половини тіла розміщені в лівій півкулі, а лівої половини —
у правій півкулі головного мозку.
Усі частини аналізаторів діють як єдине ціле. Порушення
діяльності однієї із частин веде до порушення функцій усього аналізатора.
Людина може втратити зір не лише тому, що було пошкоджене око, а ще й тому міг
бути пошкоджений зоровий нерв, або пошкоджена зорова ділянка кори великих
півкуль головного мозку.
Отже, потрібно розрізняти поняття аналізатор та поняття
орган чуття.
Аналізатор - це складна система, яка відповідає за
сприйняття та аналіз інформації.
Орган чуття - це периферичний апарат, який сприймає
подразнення.
До складу органів чуття, крім рецепторів входять ще
допоміжні структури, які допомагають вловлювати дію подразників (Приклад: віко,
вії в органі зору).
Функції аналізатора .
1) Виявлення й розрізнення сигналів
Рецептори отримують
інформацію про навколишнє середовище у вигляді хімічних, світлових, звукових,
механічних та інших подразників — сигналів.
Рецептори
розрізняють тільки адекватні сигнали (болючі рецептори — біль, температурні —
температуру тощо.)
2) Перетворення й
кодування сигналів
Рецептори перетворюють незрозумілі сигнали мозку на
ті, що «зрозумілі» йому,— на нервові імпульси. У вищих відділах аналізатора
відбувається
просторово-часове кодування.
3) Передача
сигналів
Рецептори й провідні шляхи здійснюють передачу
нервових імпульсів.
4) Аналіз,
класифікація й упізнання сигналу
У кіркових відділах аналізатора відбувається
виникнення сенсорного образу з
використанням попереднього «життєвого досвіду».
Властивості
аналізаторів:
- Специфічність
(подразнення рецепторів від специфічних подразників);
- Чутливість
(сприйняття порогу відчуття - дослід з картинами);
- Адаптація (здатність
пристосовуватися до сили подразника, адаптація до одягу, медики можуть їсти у
морзі і т.д.);
- Синергізм - спільне
підсилення дії подразника (слух краще при світлі);
- Контрастність
відчуттів (після чорного яскравіше сприймається біле, після жорсткої дієти
смачною здається несмачна їжа);
- Післядія (фільм
складається із кадрів, але відео нам здається плавним, також із світлом, яке є
послідовністю електричних спалахів).
- Компенсаторність (при пошкодженні або повній втраті одного з
аналізаторів, інші починають краще працювати. У сліпих гарний слух та тактильна
здатність).
Це цікаво!
Взаємодія різних аналізаторів.
Давно відомо, що при яскравому
освітленні слух стає гострішим. Тому в концертних залах не вимикають світла. У
темній кімнаті слабких звуків майже не
чутно. Це пояснюється такою властивістю аналізаторів: збудливість одного з аналізаторів підвищується, якщо
одночасно зазнають дії й інші аналізатори.
Надзвичайно чутливими можуть бути окремі
органи чуття, особливо тоді, коли в
роботі не беруть участі інші аналізатори. Сліпі, наприклад, розпізнають людину за запахом. При втраті зору й слуху
сильно розвивається дотик. Саме тому дехто зі сліпих займається скульптурою.
З-поміж глухих є люди із сильно розвиненим почуттям вібрації, що дає їм
можливість «слухати» музику (вони кладуть руку на
музичний інструмент або повертаються спиною до
оркестру).
Багато сліпих чудово орієнтуються за слухом.
Наприклад, сліпий хлопчик навчився
їздити на триколісному велосипеді. Він об'їжджав перехожих, вчасно міг
повернути, щоб не з'їхати на бруківку.
Сліпі по-різному пояснюють свої
здібності орієнтуватися. Одні говорять, що відчувають перешкоду обличчям —
«бачення обличчям»; другі говорять про роль слуху; треті — про «тиск» й інші
незрозумілі відчуття, що викликаються перешкодою.
Спеціальні досліди показали роль слуху в
орієнтуванні сліпих. Сліпому пропонували пройти по м'якому килимі, що
приглушує звуки його кроків. З'ясувалося, що в нього значною мірою послабилася
здатність виявляти перешкоду. Якщо сліпому
затуляли вуха, то він наштовхувався на перешкоди.
Сліпі користуються відбитим звуком —
луною.
Сенсаційний феномен Рози Кулешової
(феномен шкірного зору), яка вміла на
дотик визначати колір, насправді був пов'язаний не із зором, а з тонким дотиком. Синій колір вона сприймала як
слизький і холодний, коричневий — як в'язкий, червоний викликав поколювання
пальців.
Беручи до уваги властивість
специфічності, Роза не могла бачити руками. Отже, вона
отримувала тільки тактильні відчуття, які були пов'язані із зоровими
враженнями.
Проявляється взаємодія, взаємозамінність
аналізаторів.
Так, справді, Роза знала, що червоний
колір викликає поколювання, коричневий колір
вона сприймала як в'язкий, а синій — як гладенький, холодний і слизький. Ваду
зору вона компенсувала посиленням аналізатора. На цьому ґрунтується
навчання сліпоглухонімих за методикою І. Мещерякова та
І. О. Соколянського. Для навчання вони використовували вібраційне
почуття. Щоб зрозуміти, що це таке, вдома покладіть руку на корпус гучного приймача й відчуйте коливання
стінок. Подібним чином навчали сліпоглухонімих: учень доторкався до горла
або потилиці викладача й відчував вібрацію при вимові ним звуків, складів,
слів і фраз. Потім учень, притуляв руку
до свого горла й відтворював звуки, що викликають ті самі вібрації, які він відчував у викладача. Ці
вібраційні відчуття поєднували, її з відповідними звуками язика, які
передавалися за допомогою тактильної абетки. Кілька сліпоглухонімих, які навчалися за
цією методикою, досягли високих
результатів.
Зупинімося на випадках сліпоглухонімоти.
У нашій країні жила чудова жінка —
0. М. Скороходова. У дитинстві вона втратила зір, а потім і слух. Однак їй пощастило. Коли Ользі виповнилося 10 років, психолог 0. Соколянський зорганізував спеціальну
школу-клініку. Завдяки методиці, що
ґрунтується на тактильному аналізаторі, педагоги встановлювали контакт з учнями, навчали їх спеціальної мови,
давали їм можливість мислити. Ольга
навчилася читати, стала писати вірші, отримала вищу психологічну освіту,
написала книгу «Як я сприймаю, уявляю й розумію навколишній світ». Слід
відзначити ще один вид взаємодії аналізаторів їхній зв'язок з емоційною сферою.
Ольга Скороходова опанувала мовлення, отримала освіту, захистила докторську
дисертацію в галузі дефектології. Таким чином,
вона заговорила. Але чути так і не змогла.
Давайте зараз з’ясуємо, як було засвоєно інформацію.
Дайте
відповіді на такі питання:
2. З яким
приладом можна порівняти око?
3. Як ви
вважаєте, що таке «помилки відчуття», як їх можна виправити?
4. Чому для
нормальної роботи будь якого аналізатора необхідно щоб були неушкоджені всі
його частини?
5. Чому
людина не відчуває пилинок, що падають на обличчя?
6. Яку
додаткову сенсорну систему ви б хотіли мати?
Закінчити
речення (усно):
А) Сенсорні
системи- це …..
Б) У людини
розрізняють такі сенсорні системи……
В) Сенсорні
системи складаються із ….
Г)
Периферичний відділ аналізаторів представлений…
Д)
Провідникова ланка органів чуття – це…….
Е) За
розташуванням рецептори бувають….
Є) За
природою подразника рецептори поділяють на……
Ж) Основними
властивостями сенсорних систем є…..
І) Найінформативнішою
сенсорною системою є…..
Ї)
Властивість сенсорних систем пристосовуватись до дії подразника- це…
Домашнє завдання
Опрацювати §41.
Виконати завдання рубрики «Діяльність»
на ст. 184 ( заповнити табл.) письмово!
Перегляньте відео
_______________________________________________________________________________
УРОК 2 (16-20.03)
Тема: Зорова сенсорна система. Будова ока.
Пригадайте!
- Що таке сенсорні системи?
- Назвіть відділи, з яких складається
будь-яка сенсорна система?
- Що
таке рецептор?
-
Наведіть приклади рецепторів.
-
Назвіть основні властивості сенсорних систем.
Кросворд «ВА в кінці»
У клітини вписати назви сенсорних
систем.
В
|
А
|
||||||
В
|
А
|
||||||
В
|
А
|
||||||
В
|
А
|
||||||
В
|
А
|
З усіх органів чуттів людини око
– найвищий дар і чудовий витвір природи. Поети оспівували його, філософи
прославляли, а фізики намагалися наслідувати йому, як неперевершеному зразку
оптичних приладів.
«Подивись мені в очі», просимо ми
близьких.
В. Гюго писав, що «очі – дзеркало
душі».
«О, глаза – значительная вещь.
Вроде барометра. Все видно – у кого великая сушь в душе, кто ни за что ни про
что может ткнуть носком сапога в ребра, а кто сам всякого боится.» (Михаил
Афанасьевич Булгаков. Собачье сердце).
Сьогодні на уроці ми спробуємо
відкрити завісу таємниці нашого зору.
Значення зору в житті людини.
У відомій
дитячій казці дівчинка питає вовка: " А навіщо тобі такі великі очі?"
В чому ж полягає
значення зору? Спробуємо дати відповідь на це запитання.
Серед усіх
сенсорних систем зорова найінформативніша. За підрахунками вчених, близько 90%
усієї інформації про зовнішній світ ми отримуємо завдяки зору.
Здатність
бачити є дуже важливою для нас. Очі не тільки «дзеркало душі», але й можливість
аналізувати навколишній світ, милуватися тими, хто нам дорогий, захоплюватися
величчю природи і пізнавати красу нашого світу.
Роль зорових
відчуттів у пізнанні світу особливо велика. Вони дають людині виключно багаті й
тонкі диференційовані дані, до того ж величезного діапазону. Зір дає нам
найбільш досконале, справжнє сприйняття предметів, їхнього кольору, форми,
величини відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і
неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізняємо букви, цифри,
малюнки тощо. Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю
зору.
Будова зорової сенсорної системи.
Зоровий аналізатор
складається з трьох відділів:
1. Периферичний – рецептори ока.
2. Провідниковий – зоровий нерв.
3. Центральний – потилична частина кори
головного мозку.
Будова ока.
Орган зору людини
складається з двох частин:
·
очного
яблука (оболонки ока, внутрішнє ядро)
·
і допоміжного апарату.
Перевір себе! ( в зошиті письмово)
Тестовий контроль (максимальна оцінка 10б)
Із запропонованих варіантів виберіть один правильний:
1. Вкажіть, який відсоток інформації про зовнішній світ
людина отримує завдяки зору
А 50 % Б
90 %
2.Вкажіть,
як називають рецептори зорового аналізатора
А
палички Б волоскові клітини
3. Вкажіть, де розміщені фоторецептори ока
А
рогівка Б сітківка В зоровий нерв
4. Виберіть правильне розташування кришталика
А
між райдужкою і склистим тілом
Б
між рогівкою і райдужкою
В між склерою і судинною оболонкою
5. Визначте місце найкращого бачення
А
рогівка Б зіниця В сліпа пляма Г жовта пляма
6.Виберіть структуру зорового аналізатора, по якій нервові
імпульси передаються у великий мозок
А око Б
зоровий нерв В війковий м'яз Г руховий нерв
7. Вкажіть, як називається передня прозора частина фіброзної
оболонки ока
А
кришталик Б сітківка В судинна оболонка Г рогівка
8. Виберіть структуру, яка надає оку форми та об'єму
А
повіка Б склисте тіло В райдужна оболонка Г склера
Вставте пропущені слова:
9.
У райдужці є отвір – __________, через який світло
потрапляє всередину ока. Колір очей визначають пігменти, які містяться в
____________. Сліпою плямою на __________ називають місце виходу зорового
нерва.
Із запропонованих варіантів виберіть декілька правильних:
10.
Оберіть
правильні твердження щодо будови ока
А. орган зору
людини складається з очного яблука (ока) й допоміжного апарату
Б. стінки ока складаються з двох оболонок
В. сітківка містить палички і колбочки
Г. на розмір зіниці не впливає інтенсивність
світла
Д. у нормі
зображення завжди фокусується оптичною системою ока на сліпій плямі
Е. очне яблуко захищають брови, повіки та вії
Встановіть відповідність:
11.
Встановіть
відповідність між структурами ока та їхніми функціями
Структура
|
Функції
|
||
1
|
кришталик
|
А
|
пропускає та
заломлює світлові промені
|
2
|
зіниця
|
Б
|
захищає очне
яблуко
|
3
|
склисте тіло
|
В
|
підтримує
тиск всередині ока
|
4
|
сітківка
|
Г
|
регулює потік
світла
|
Д
|
сприймає
світлові промені
|
||
Встановіть послідовність:
12.
Встановіть послідовність проходження світлового променя
через оптичну систему ока
А рогівка Б склисте тіло В кришталик
Г рідина задньої
камери Д рідина передньої камери
Виконайте завдання: https://learningapps.org/view4094171
Виконайте завдання: https://learningapps.org/view4094171
Домашнє
завдання
Опрацювати параграф 42;
Відповісти на запитання в кінці параграфа;
Виконати завдання рубрики «Діяльність» ст. 188
_______________________________________________________________________________
Перегляньте:
_______________________________________________________________________________
УРОК 3 (30.03-03.04)
Тема: Зорові сприйняття. Порушення
зору.
Пригадайте!
Продовжіть речення (письмово)
1. Очне яблуко має такі три
оболонки….
2. Зовнішня білкова оболонка
називається…
3. У передній частині білкова
оболонка переходить у прозору …
4. Райдужка містить спеціальний
пігмент…
5. У центрі райдужки є круглий
отвір…
6. Порожнина ока позаду кришталика
заповне на желеподібною масою….
7. Внутрішня оболонка ока, що
сприймає світло, - …
8. До допоміжного апарата ока
відносять…
9. Речовина, що має бактерицидні властивості і входить до складу сліз,-…
10. Внутрішня частина повіки і передній відділ очного яблука вкриті…
11. Місце найкращого бачення -…
12. Судинна оболонка складається
з…
З першого дня життя дитини
зір допомагає їй пізнавати навколишній світ. За допомогою очей людина бачить
чудовий світ фарб і сонця, сприймає багато інформації. Око дає можливість
читати і писати, споглядати мистецькі твори.
Сприйняття багатоликого
світу навколо нас – простий чи складний процес?
Сьогодні ми спробуємо відповісти на це запитання.
Як виникають зображення предметів на сітківці?
Чітке зображення предметів на сітківці
забезпечується складною унікальною оптичною системою ока.
Вона складається з:
·
рогівки,
·
рідин передньої і задньої камер,
·
кришталика,
·
склистого тіла.
Світлові промені проходять крізь перелічені середовища оптичної системи
ока і заломлюються в них згідно із законами оптики. Основне значення для
заломлення світла в оці має кришталик. На мал.1 зображено,
як промені від нижньої точки предмета Б, заломлюючись, збираються на поверхні
сітківки вище від оптичної осі в точці Б1, а промені, що йдуть від
верхньої точки А, збираються нижче оптичної осі в точці А1. Таким
чином, зображення на сітківці буде дійсним,
зменшеним і оберненим (перевернутим).
Проте у зорових нервових центрах кори великого мозку формується зображення
таким, яким воно є насправді.
Мал.1. Утворення зображення на сітківці ока
Що
таке акомодація?
Для
чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось
у центрі сітківки.
Функціонально
око пристосоване для розглядання віддалених предметів. Проте люди можуть чітко
розрізняти предмети, розташовані на різній відстані від ока, завдяки здатності
кришталика змінювати свою кривизну, а відповідно й заломлювальну силу ока.
Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, розташованих на
різній відстані називають акомодацією (від лат. акомодатіо -
пристосування до чогось).
Порушення
акомодаційної здатності кришталика призводить до порушення гостроти зору та
виникнення короткозорості або далекозорості.
Що таке короткозорість?
Короткозорість - відхилення від нормальної здатності
оптичної системи ока заломлювати промені, яке полягає в тому, що зображення
предметів, розташованих близько до очей, виникають перед сітківкою.
Короткозорість буває природженою і набутою. При природженій короткозорості очне
яблуко має видовжену форму, тому промені від предметів фокусуються перед
сітківкою (мал.2).
Чітко видно предмети, розташовані на близькій відстані, а зображення віддалених
предметів нечітке, розпливчасте. Набута короткозорість розвивається при
збільшенні кривизни кришталика внаслідок порушення обміну речовин або гігієни
зору. Існує спадкова схильність до розвитку короткозорості. Основними ж
причинами набутої короткозорості є підвищене зорове навантаження, погане
освітлення, нестача вітамінів в їжі, гіподинамія. Для виправлення
короткозорості носять окуляри з двоввігнутими лінзами (мал.2).
Мал.2. Схема заломлення світлових променів і корекція
зору
Далекозорість
- відхилення від нормальної здатності оптичної системи ока заломлювати світлові
промені. У разі природженої далекозорості очне яблуко вкорочене. Тому
зображення предметів, розташованих близько до очей, виникають позаду сітківки (мал.2).
Здебільшого далекозорість виникає з віком (набута далекозорість) унаслідок
зменшення еластичності кришталика. При далекозорості потрібні окуляри з
двоопуклими лінзами (мал.2). Підбирає окуляри лікар-окуліст (від
лат. окулюс - око). Він вимірює гостроту зору за допомогою спеціальних таблиць.
Однією
з причин розвитку короткозорості є перенапруження війкових м'язів кришталика
під час роботи з дуже дрібними предметами, тривалого читання при поганому
освітленні, читання в транспорті. Під час читання, писання або іншої роботи
предмет треба розміщувати на відстані 30-35 см від ока. Занадто яскраве
освітлення дуже подразнює фоторецептори сітківки ока. Це також шкодить зору.
Світло повинно бути м'яким, не сліпити очі.
Під
час писання, малювання, креслення джерело світла розташовують ліворуч. Важливо,
щоб було верхнє освітлення. При тривалому зоровому напруженні через кожну
годину необхідно робити 10-хвилинні перерви. Слід берегти очі від травм, пилу,
інфекції.
Порушення
зору, пов'язане з нерівномірним заломленням світла рогівкою чи кришталиком,
називають астигматизмом. У разі астигматизму зазвичай знижується гострота зору,
зображення нечітке і викривлене. Астигматизм усувається за допомогою окулярів з
особливими (циліндричними) скельцями.
Як ми сприймаємо світло?
Ми
сприймаємо світло завдяки тому, що його промені проходять через оптичну систему
ока, заломлюються і потрапляють на сітківку - внутрішню оболонку ока. Там
збудження обробляється й передається до кори кінцевого мозку. Сітківка - це
складна оболонка ока, що містить кілька шарів клітин, різних за формою і
функцією (мал.3).
Мал.3. Будова сітківки: 1-пігментні клітини, 2-рецепторний шар,
3-нейрони, 4-волокна зорового нерва, 5-палички,6-колбочки, 7-біполярні клітини
Перший
(зовнішній) шар - пігментний, складається із щільно розташованих
епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові
промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів. Другий шар - рецепторний,
утворений світлочутливими клітинами - зоровими рецепторами - фоторецепторами:
колбочками і паличками. Вони сприймають світло і перетворюють його енергію на
нервовий імпульс.
У
сітківці людини нараховують близько 130 млн паличок і 7 млн колбочок. Розміщені
вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від
центру - колбочки і палички, а на периферії переважають палички.
Колбочки забезпечують сприймання
форми і кольору предмета. Вони малочутливі до світла, збуджуються лише
при яскравому освітленні. Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце
скупчення колбочок називають жовтою плямою. Жовту пляму, особливо її центральну
ямку, вважають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується
оптичною системою ока на жовтій плямі. При цьому предмети, які сприймаються
периферичним зором, розрізняються гірше.
Палички
мають видовжену форму, колір не розрізняють, але дуже чутливі
до світла і тому збуджуються навіть при малому, так званому
сутінковому, освітленні. Тому ми можемо бачити навіть у погано освітленій
кімнаті або в сутінках, коли контури предметів ледь вирізняються. Завдяки тому,
що палички переважають на периферії сітківки, ми здатні бачити «куточком ока»,
що відбувається навколо нас.
Отже,
фоторецептори сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий
імпульс, який продовжує свій шлях у сітківці та проходить через третій шар
клітин, утворений з'єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами, що мають по
два відростки (їх називають біполярними). Далі інформація зоровими нервами
через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого
мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково перехрещуються, тому
частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю, і навпаки.
Місце,
де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів, у ньому світло
не сприймається, і називається це місце сліпою плямою. Предмети, зображення
яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Сліпу пляму можна легко виявити за
допомогою простого досліду. Площа сліпої плями (в нормі) становить від 2,5 до 6
мм2.
Як ми сприймаємо колір?
Багатоколірність
сприймається завдяки тому, що колбочки реагують на певний спектр світла
(довжину хвилі) ізольовано. Існує три типи колбочок. При ізольованій дії хвиль
різної довжини колбочки кожного типу збуджуються неоднаково. Внаслідок цього
кожна довжина хвилі сприймається як особливий колір. Колбочки першого типу
реагують переважно на червоний колір, другого - на зелений і третього - на
синій. Ці кольори називають основними. Наприклад, коли ми дивимося на райдугу,
то найпомітнішими для нас є основні кольори (червоний, зелений, синій).
Оптичним
змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори та їхні відтінки. Якщо
всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого
кольору.
У
деяких людей колірний зір порушений. Розлад колірного зору називають
дальтонізмом (від прізвища англійського вченого Дж. Дальтона, який у 1794 р.
уперше описав це явище). Це переважно розлад сприймання червоного і зеленого
кольорів через відсутність певних типів колбочок у сітківці ока. Люди, які
страждають на дальтонізм, не можуть працювати водіями, льотчиками тощо.
Дальтонізм не лікується.
Порушення та гігієна зору
Є
багато захворювань, які не загрожують життю
людини, але позбавляють її можливості бачити світ.
Це
– хвороби зору:
·
короткозорість;
·
далекозорість;
·
катаракта;
·
глаукома;
·
кон’юктивіт;
·
астигматизм тощо.
Ознайомтесь з таблицею
Перегляньте презентацію
Домашнє завдання
Опрацювати параграф 43;
Відповісти на запитання в кінці параграфа;
В зошит записати «Правила гігієни
зору»
________________________________________________________________
УРОК 4 (30.03-03.04)
Тема: Слухова сенсорна система. Гігієна слуху.
Поміркуйте!
1. Яку частину ока можна
порівняти з діафрагмою фотоапарата?
2. Яким би був зір
людини, якщо на сітківці були б:
а) тільки колбочки;
б) тільки палички.
3. Чому у кішки очі
виблискують, а у людини — ні?
4. Поясніть вірність прислів’я: «Вночі всі
кішки — сірі».
5. У сітківці сови є
лише палички, а в сітківці курки — лише колбочки. Які особливості зору цих
птахів?
6. Чи можна водночас
добре бачити предмети різної віддаленості від очей?
7. Чому існує саме три
типи людей-дальтоніків?
8. У чому перевага зору
обома очима?
Природа, що дала
нам лише один орган для мови, дала нам два органи для слуху, щоб ми знали, що
треба більше слухати, ніж говорити
(арабський
вислів).
Нас оточує безліч звуків.
Їхнє багатство і різноманітність не тільки є джерелом інформації про
навколишній світ, але й справляє на кожного з нас велике емоційне враження.
Відчуття звуку пов'язане
із хвильовими коливаннями повітря, які в слуховій сенсорній системі,
перетворившись на нервові імпульси, несуть інформацію про зміни в довкіллі до
кори великого мозку, де й формується відповідна гама почуттів. Амплітуду
хвильових коливань називають звуковим тиском. Величину звукового тиску
вимірюють у децибелах (від лат. децем - десять) - 1/10 частка бела.
Наше вухо здатне
сприймати звукові коливання в діапазоні від 16 Гц до 20 тис. Гц (20 кГц).
Частоту нижче 16 Гц називають інфразвуком (від лат. інфра - нижче), а понад 20
кГц - ультразвуком (від лат. ультра - за межами).
У людини орган слуху
виконує ще одну надзвичайно важливу функцію. Він є частиною системи, яка
забезпечує здатність до членороздільної мови. Слухові сприйняття у процесі
розвитку людини дуже тісно пов'язані з мовою.
Яка будова слухової сенсорної
системи?
Слухова
сенсорна система має:
§
периферичний відділ (орган слуху)
§
провідниковий відділ (слуховий нерв)
§
центральний відділ (слуховий центр кори кінцевого мозку).
Будова органа слуху.
Вухо – орган слуху та рівноваги, периферична частина
слухового аналізатора. Це – парний орган, що складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього.
Будова слухової сенсорної системи
Система
|
Допоміжні частини вуха
|
Будова
|
Функції
|
Зовнішнє
вухо
|
1.Вушна раковина
|
Утворена хрящем,
вкритим з обох частин шкірою і має різноманітної форми нерівності.
|
З допомогою цієї
структури людина уловлює напрям звуку
|
2.Слуховий канал
|
Це канал, що має
довжину 25-30 мм, вистелена шкірою з волосинками та залозами.
|
Залози виробляють
речовину, яка виконує захисну функцію. Направляє звукові хвилі до середнього
вуха.
|
|
3.Барабанна перетинка
|
Тонка пластинка товщиною 0,1 мм.
|
Сприймає коливання
і передає їх на слухові кістки середнього вуха
|
|
Середнє
вухо
(заповнене повітрям)
|
1.Слухові кісточки
|
молоточок
коваделко
стремінце
|
Передача коливань
від барабанної перетинки до перетинки овального віконця внутрішнього вуха.
|
2.Слухова
(євстахієва)
труба
|
Це прохід,який
поєднує середнє
вухо
з глоткою.
|
Вирівнюється тиск
повітря, по обидві сторони барабанної перетинки.
|
|
Внутрішнє
вухо
(заповнене рідиною)
|
1.Кістковий
лабіринт
а) равлик
б) кортіїв орган
|
а) спіральний
закручений канал, що виконує слухову функцію
б) слухові
волоскові клітини, які знаходяться на основній мембрані.
|
Сприйняття
механічних звукових коливань, перетворення їх в нервові імпульси, які
передаються на слуховий нерв до слухової зони в кору головного мозку.
|
Яких гігієнічних норм необхідно дотримуватися, щоб зберегти
слух?
Найпоширенішою причиною погіршення слуху є накопичення
вушної сірки, яку виділяють залози зовнішнього слухового проходу. Щоб запобігти
цьому, потрібно щодня мити вуха і щотижня прочищати слуховий прохід ватою.
Слух може погіршитися внаслідок запалення середнього вуха (отиту), спричиненого деякими інфекційними хворобами (ангіною, грипом, ринітом). При цьому інфекція з носоглотки через слухову трубу проникає у середнє вухо. У разі запалення середнього вуха слід негайно звернутися до лікаря.
Слух може погіршитися внаслідок запалення середнього вуха (отиту), спричиненого деякими інфекційними хворобами (ангіною, грипом, ринітом). При цьому інфекція з носоглотки через слухову трубу проникає у середнє вухо. У разі запалення середнього вуха слід негайно звернутися до лікаря.
Серйозною причиною погіршення слуху є пошкодження
барабанної перетинки, наприклад гострим предметом, раптовим занадто сильним
звуком (вибухом). Щоб вирівняти тиск по обидва боки барабанної перетинки (якщо
ви передбачаєте дію сильних звуків), необхідно відкрити рот.
Порушенням гігієни слуху є часте користування плеврами з
навушниками, які останніми роками дуже поширені серед молоді. Однотипна, гучна
музика, якщо її слухати годинами, не лише послаблює слух, а й впливає на
пам'ять, увагу. Зазвичай основною причиною послаблення слуху через втрату
еластичності барабанної перетинки, особливо у великих містах, є постійний
транспортний і побутовий шум.
Перегляньте!
Перевірте себе! ( в зошиті письмово) (максимально 10б)
Із
запропонованих варіантів виберіть один правильний:
1.
Визначте місце розташування слухових рецепторів
А зовнішнє вухо Б середнє вухо В внутрішнє вухо
2.
Вкажіть, що розташоване на межі між зовнішнім та середнім
вухом
А
перетинка овального вікна
Б
перетинка округлого вікна
В
барабанна перетинка
3.
Вкажіть функцію євстахієвої труби
А
затримує пил і мікроорганізми
Б
спрямовує звукові коливання в зовнішній слуховий прохід
В
вирівнює тиск повітря по обидва боки барабанної перетинки
Г
перетворює механічні коливання на електричні
4.
Виберіть структуру, яка посилює звук до 30 разів
А
вушна раковина Б внутрішнє вухо
В
завитка Г слухові кісточки
5.
Визначте функцію слухового нерва
А
аналізує силу звуку Б утворює нервові імпульси
В
містить слухові рецептори Г передає нервові імпульси
6.
Вкажіть діапазон звукових коливань, який здатне сприймати
вухо людини
А
від 16 Гц до 20 Гц Б від 16 Гц до 40 Гц
В
від 16 Гц до 20 кГц Г від 20 Гц до 20 кГц
Вставте пропущені слова:
7.
Здатність організму сприймати звукові коливання (звуки) –
це _________. Цю функцію забезпечує ___________ сенсорна система. Її
периферичною частиною є ___________ – один з органів чуттів. Слух має велике
значення в житті людини, адже без нього неможливе _________ людей між собою.
8.
Оберіть правильні твердження щодо внутрішнього вуха
А
однією з частин внутрішнього вуха є завитка
Б
порожнина завитки поділена на три ходи
В
канал завитки заповнений рідиною
Г
завитка містить основну і покривну мембрану
Д
кортіїв орган – це рецепторний слуховий апарат
Е розміщується в кістковому лабіринті скроневої
кістки
9.
Встановіть відповідність між поняттям і його визначенням
Поняття
|
Визначення
|
||
1
|
завитка
|
А
|
канал, що
заповнений рідиною
|
2
|
вушна
раковина
|
Б
|
орган, що
містить рецептори слуху
|
3
|
барабанна
перетинка
|
В
|
пружна
пластинка, що передає звуки
|
4
|
кортіїв орган
|
Г
|
орган, що
вловлює звуки
|
Д
|
рецептори
слухового аналізатора
|
||
10.
Визначте послідовність передачі звукових коливань у вусі
А основна мембрана завитки
Б мембрана овального вікна
В барабанна перетинка
Г слухові кісточки середнього вуха
Д рідина каналів завитки
Домашнє завдання
Опрацювати параграф 44;
Відповісти на запитання в кінці параграфа;
В зошит записати «Правила гігієни слуху»
Шановні учні, зверніть увагу!
Я НЕ вимагаю робити конспекти уроків. Надсилати їх не потрібно.
Обов’язковими для виконання є лише ті завдання , що мають позначку «Письмово». Лише їх потрібно надсилати для оцінювання! Вказуйте, будь ласка, своє Прізвище, ім'я, а також тему (або номер) уроку.
Дякую.
😉
ОтветитьУдалить